ІКОНА

 В  дорогу  Мати  маленьку  ікону  дала,
щоб  сина  від  біди,вона  берегла.
В  далеку  дорогу  у  велике  життя,
з  сльозами  в  очах  проводила  вона.

На  дорогу  обняла,молитву  читала,
а  ще  ніжно,як  мати  його  цілувала.
Хрестила  рукою  і  не  відпускала.
то  обнімала  то  знов  цілувала.

Синок  школу  закінчив  в  інститут  поступив,
та  Мама  молилась-він  у  мене  один.
Вивчився  син-ожинився  в  далекім  краю,
та  Мама  молитву  молила  свою.

Вже  з  батьком  онуки  до  бабусі  прийшли,
радіють,що  мають  бабусю  вони.
Невістка  і  син  Маму  вітають,
цілують  -та  гаряче  її  обнімають.

І  ось  час  настав-їхать  пора,
до  своєї  домівки  спішить  дітвора.
Мама  у  сльози,молитву  шепоче,
їх  відпускати  в  дорогу  не  хоче.

А  син  показав  їй  ікону  стару-
Мамо  не  бійся  я  з  нею  хожу.
Молитва  твоя  і  ікона-ось  ця,
не  раз  врятувала  наше  життя.

І  посмішка  радості  на  обличчі  у  Мами,
і  руки  старенькі  знову  всіх  їх  обняли.
Щоб  не  бачив  ніхто,хрест  на  дітках  зробила,
і  знову  до  Бога-молитву  просила.

Спасибі  вам  Мами,спасибі  батьки,
що  молитвами  спасаєти-нас  ви  завжди.
На  коліна  я  стану  і  попрошу  на  весь  світ-
Боже  батькам  дай,многая  і  благая  літ.


адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834671
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2019
автор: Бабич