В дорогу Мати маленьку ікону дала,
щоб сина від біди,вона берегла.
В далеку дорогу у велике життя,
з сльозами в очах проводила вона.
На дорогу обняла,молитву читала,
а ще ніжно,як мати його цілувала.
Хрестила рукою і не відпускала.
то обнімала то знов цілувала.
Синок школу закінчив в інститут поступив,
та Мама молилась-він у мене один.
Вивчився син-ожинився в далекім краю,
та Мама молитву молила свою.
Вже з батьком онуки до бабусі прийшли,
радіють,що мають бабусю вони.
Невістка і син Маму вітають,
цілують -та гаряче її обнімають.
І ось час настав-їхать пора,
до своєї домівки спішить дітвора.
Мама у сльози,молитву шепоче,
їх відпускати в дорогу не хоче.
А син показав їй ікону стару-
Мамо не бійся я з нею хожу.
Молитва твоя і ікона-ось ця,
не раз врятувала наше життя.
І посмішка радості на обличчі у Мами,
і руки старенькі знову всіх їх обняли.
Щоб не бачив ніхто,хрест на дітках зробила,
і знову до Бога-молитву просила.
Спасибі вам Мами,спасибі батьки,
що молитвами спасаєти-нас ви завжди.
На коліна я стану і попрошу на весь світ-
Боже батькам дай,многая і благая літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834671
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2019
автор: Бабич