На вишні грає дощ ноктюрн весняний,
Краплини по дахах, як барабанний дріб,
І ми промоклі, й солов’ї з піснями,
І ніч, що виглядала в кожній з шиб.
Шуміли трави юні стоголосо,
Сова пугукала – єдиний споглядач.
Дощ омивав розплетене волосся,
Котився по щоках обох, як плач.
Антракт – затихло навіть небо,
І ніч, що визирала із вікна,
І вітер, і пташиний щебет -
По світу йшли кохання і весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834633
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2019
автор: Волинянка