[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7UUdJyaci4s[/youtube]
Лаштує дощ на нові вже думки,
Бо тільки з ним відкрити можу душу.
Течуть по склу стрункі, стімкі струмки.
Відкритою з тобою бути мушу.
Як швидко плине невблаганний час.
Минуле хіба можна повернути?
На це давно ми втратили свій шанс,
Та іноді туди так хочем зазирнути..
Давно уже не боляче й не гірко,
І рани уже майже не болять.
Лише з - за хмар видніється та зірка,
Яка приречена одна літать.
На довгу згадку кинув ти ПРОЩАЙ!
Так боляче ударив тим в лице.
Але себе тепер цим не картай,
Мине ще час, забудеться і це.
І між зірок, народжених на небі,
Самотня буде довго ще горіть.
Але колись, впаде собі далебі*,
Бо нікому їй буде вже світить...
--------------------------------------------
Далебі* -Уживається у знач. вставних слів:
правду кажучи, справді, дійсно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834578
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2019
автор: Н-А-Д-І-Я