Мій край- щоб не було зі мною,
душею я буду завжди з тобою.
Твоя краса в душі моїй навіки-
вулиці й хатинки,що сіяють наче квіти.
Рідне село-Угля моя мила,
до себе маниш і завжди манила.
Сади в цвіту і трави по коліно,
ти моє рідне і цінніше диво.
Рідня моя і Угля рідна на завжди в душі,
про ні я думаю,про ні пишу вірші.
Горжуся,що маю скарб такий цінний-
рідню,село і радію,що я не один такий.
Хоч є і "чорні" пятна у житті села,
але не замічає це,закохана душа.
Закохана у рідну Углю у рідний край,
душа моя оспівує красу села-наче водограй.
Гори,ліси,річки й буйні поля-
у них панує Углянськая краса.
Крокую босими ногами по мягкій траві,
радію,що живу тут,що родився я на цій землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834502
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2019
автор: Бабич