Я так тихо піду,
Що ти навіть цього не помітиш.
З твого серця, думок,
І не буду тривожити сон.
Тільки інколи ніжно
Весняним окриленим вітром
Зазирну у шибки.
Не зашторюй на вечір вікон.
Відчини. Хай маленька
Вишнева пелюстка
Доторкнеться до вуст,
Таких рідних і ніжних. Моїх.
Сумуватиму так. Так безмежно.
Так жалібно. Густо
Засіватиму дощиком.
Знаєш, ті крапельки - сміх
Мій дзвінкий. Хай хоч інколи
Спогад зринає
Десь із безвісті мрій.
Бо для тебе я справжня була.
Розшукай, якщо справді мене
Іще досі кохаєш.
А я дам тобі в небо
Міцних два любові крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834490
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2019
автор: Поцілована Сонцем