* * *
І день новий –
як пісня й заклик Феба,*
Кричущий з квітки в небо пелюсто́к,
Душі цей не байдужий шепіток
І серця стук:
" Життя – вперед, так треба!"
День-крок
у передбачення чи в невідь,
В не до кінця пророчий цей політ...
Спуск і підйом, з лиця солоний піт.
Привал – у тінь.
Й шляхом з Землею... з нею...
4 травня 2019р.
*Феб – (гр. Phoibe) – один з епітетів
Аполлона як божества світла
* * *
И новый день –
как песня, как награда,
С цветка кричащий в небо лепесток,
Души не безразличный шепоток
И сердца стук:
"Я жизнь, вперёд, так надо!"
Сей день, как шаг
в предвиденье иль в нечто,
В не до конца предсказанный полёт...
Спуск и подъём, с лица солёный пот
И передышка – в тень.
Путём с Планетой...
4 мая 2019г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834444
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2019
автор: Променистий менестрель