Вона носила одяг у клітинку,
Була терпкою, наче з льодом віскі,
В під'їзді рахувала всі сходинки,
Щодня смоктала за кермом іриски.
Вона любила жовті черевички,
І сірий, до колін кудлатий шалик,
Любила довгі спідниці, косички,
Носила в торбі висохлий рогалик.
Вона любила голосно сміятись,
Заповнювала сміхом кожну шпарку,
Ходила в парк на гойдалки гойдатись,
Дивилась на таку ж самотню хмарку.
Любила слухати пісні з душі Агати,
Читала Дереша, Харукі Муракамі,
Вона любила маки і блавати,
Лягала спати в байковій піжамі.
Вона була для натовпу незрима,
Звичайна, як мільйони на планеті,
З великими, мигдальними очима,
І знимками обличчя в інтернеті.
Вона була низенька, кучерява,
Нікого в свою душу не пускала,
Усіх людей на відстані тримала,
І на одинці каву випивала.
Вона любила чорні капелюхи,
Багато слів в повітря не кидала,
Любила мріяти під дзеленчання мухи,
Свої думки в щоденнику писала.
Вона когось на гойдалках чекає,
І крутить у руці суху травинку,
Можливо, хтось знайде її, впізнає,
Полюбить смак іриски і клітинку.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834405
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2019
автор: Sukhovilova