Я знову бігаю цнотливими стежками,
Пливе за обрій монолітна щільність хмар,
Я пробираюся між сонцем і дощами,
І душу гріє мій поношений кептар.
Я розбиваю тишу на дрібні уламки,
На дзвін відлуння у туманній далині,
Я перестрибую високі, гострі рамки,
І знову гублюся в нескошеній траві.
Немов заглиблююсь в чиїсь світи незнані,
Неначе плутаюсь в мереживі доріг,
Малюю квіти на обдертому паркані,
І знов лягаю на чужий, сирий поріг.
В траві, за рамками, знайшла сліди людини,
Почула звуки ненаписаних пісень,
Тоненький промінь опустився на долину
І світлом вихопив у ночі новий день...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834404
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2019
автор: Sukhovilova