Яка файна тепер мода, юш вам скажу люди:
Штири шнурки межи ноги а п’ятий під груди.
Так сітки колись плели - звали сі «авоськи»,
В таких сподньох привалила вонука до Зоськи.
Ноги штивно - патиками, не могла зігнути,
Зняти - зняла, а вдігти - не могла пірнути.
Бо туті, сумні дзюрки зачипали пальці...
Добре жи хлопи не носіт, бо згубили б яйці.
Повилазило би певно то, усьо начині,
Та дівки страху не мают- сучасні газдині.
Йду до Зоськи - знєла м з жердки джінсові спідниці,
Дівці сподні полатати бодай на гузиці.
Би прикрити латочками ту грішну дорогу...
Кличу Ганку, жи за греблев, також на підмогу.
Поки дівка сі купала, ми сподні вбиртали,
Видно пси їх добре дерли, тай за нев сі гнали.
Ніц мо вшити не змогли, бо то самі шнурки,
Десь зішили, а десь знов лізли нові дзюрки.
Ніц сі сподні не згинали, були дерев’яні,
Так з мо з Ганков юш потіли - були з мо румяні.
Як вно вилізло із ванни, зачало пищати,
Сподні скоро відибрало й зачало знов рвати.
Купу грошей заплатило за туті урванці,
Вило, плакало, кричало, як ті пси уранці.
Як би м я тобі влатала - з голови до сраки,
Посиніла би с Марусю, як в окропі раки.
То така тепер настала мода, добрі люди:
Штири шнурки межи ноги а п’ятий під груди...
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834392
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2019
автор: Леся Утриско