коли навіть ламали свідомість й не було сили
я нічого ні в кого зовсім і не просила
як лишали найближчі за ціле життя моє друзі -
переходила в шепіт і мовчки жалілася музі
коли зрада ключиці палила мої решіткою -
виривалася з пекла тонкою і рівною квіткою
коли серце боліло світанками і хворобами -
забувала про сон і навчала себе бути доброю
коли дивом щастило вирватись з пазурів смерті,
я щоразу ставала гострішою й менш відвертою
а як склом через вени твій погляд мене калічив -
то сказала я тихо: любов не буває вічною
____
я завжди зберігала осанку, баланс, репутацію
фільтрувала думки, береги, інтонацію
але зараз немає бажань, ані крил, ані ритму
покажи мені сенс чи причину, щоб просто жити..
21.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834318
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2019
автор: blackberry_poems