Про жінок після 50(Михайло Жванецький)
До того, що в нашій країні зникають окремі люди, ми вже звикли.
Але у нас раптово зникло ціле покоління.
Ми робимо вигляд, що нічого не сталося.
Пропадають жінки.
Пропадають жінки після п'ятидесяти.
Вони зникли з екранів, вони не ходять в кіно, вони не з'являються в театрах.
Вони не їздять за кордон. Вони не плавають в морі.
Де вони?
Їх тримають в лікарнях, в продовольчих крамницях і на базарах і в квартирах.
Вони беззахисні.
Вони не виходять з дому.
Вони зникли.
Вони не потрібні. Як інваліди.
Ціле покоління пішло з життя, і ніхто не питає, де воно.
Ми кричимо: «Діти - наше майбутнє»!
Чи не діти. Вони - наше майбутнє. Ось що з нами станеться.
Всю кар'єру, всю рекламу ми будуємо на юних жіночих тілах і на цьому ми втратили мільйони світлих сивих голів.
Чому ?!
Як дівчатам не страшно? Це ж їхнє майбутнє ховається від очей перехожих.
Багато випало на долю цих жінок.
Дикі черги, безграмотні аборти, тісні чоботи, пропалені рукавиці. І зараз їх знову заштовхали глянцеві попки, порцелянові стегна, кольорові скляні очі.
Юне тіло великим пошепки: «Невже я цього не варта?»
Ти-то гідна ... Ми цього не гідні.
Ми гідні кращого.
Світ мрії заповнили одноразові жінки, яких змінюють, як шприци. Піддути грудей, накачані губи, фабричні очі. Все це тривіально-віртуальне статеве збудження, від якого народжується тільки візит до лікаря.
Ви уявляєте вірші про цю любов?
Ми вигнали тих, хто дає стиль, моду, смак до краси, красного письменства, хто робить політиків, хто зберігає життя чоловіків.
На них кричать в лікарнях: «Ви хто - лікар?» «Я не лікар, - каже вона тихо. - Але я борюся за життя свого чоловіка, більше нікому в цій країні ».
Вони - ці жінки - зберігають для нас наших геніїв.
Втратимо їх - зникнуть і їхні чоловіки, люди конкретного результату.
Залишаться тріскучі і безглузді політики і кілька олігархів, особисте життя яких вже нікого не цікавить.
Вони її вручають в абсолютно чужі руки. Питання тільки в тому, чи стане іноземна медсестра за великі гроші тимчасово люблячою дружиною.
Звичайно, в рідкісний і короткий період телевізійного статевого збудження ми прощаємо все чарівним сідницях, навіть їх головки, їх пісеньки, їх всілякі стегенця, їх гордість: «Мій чоловік теж модель ...»
Вони правильно, вони вірно поспішають.
У тридцять років залишаться тільки ноги, в сорок - очі, в сорок п'ять попливе талія, в п'ятдесят спливуть окремі авторки окремих жіночих детективів, в п'ятдесят п'ять - борці за присутність жінок в політиці, а в шістдесят зникнуть всі.
Хоча саме ці зниклі жінки створюють королів і полководців.
Вони другий ряд в політиці.
А другий ряд в політиці - головний.
Вони оцінюють гумор, живопис, архітектуру і всі скарби світу, а значить, і оплачують їх через своїх чоловіків.
Я цього літа на одному благодійному концерті побачив їх. Я побачив зникле в Росії плем'я, плем'я літніх дам - струнких, гарних, в легких шубках і тонких туфлях - і їх чоловіків, трохи старших.
Це була юрба 60, 65, 70, 80, 85-річних.
Вони реготали і аплодували, вони танцювали і грали в карти.
Вони заповнювали величезний зал з розсувним дахом.
Це були не олігархи, які не міністри, які не королі.
Це були жінки, особи яких складають герб Франції.
20 дивно влучних фраз Михайла Жванецького
У Росії треба жити швидко! Щоб встигнути до приходу міліціонера, революціонера і лікаря.
Красива жінка так само рідкісна, як розумний чоловік, - потрібні списки, вольєри, може бути, навіть штучне розведення.
Ти думай, а думка прийде. Або жінка. Вони разом не приходять. Або думка, чи жінка, але щось прийде, головне - думай!
Що наше життя? Світло в кінці тунелю є. Світло є. Тільки тунель, *** не кінчається.
З жінкою можна робити все, що завгодно, тільки їй потрібно постійно пояснювати, що ж ми в даний момент робимо.
Уряд нам обіцяє-обіцяє, обіцяє-обіцяє, а нам все мало!
Хочеш всього і відразу, а отримуєш нічого і поступово.
Пройшла молодість, одна за одною відступили жінки. Одна за одною наступили хвороби ...
Чому у різних поколінь в нашій країні однакові перспективи. У всіх є впевненість в майбутньому. Що воно не дуже приємне.
Всякий раз, коли я згадую про те, що Господь справедливий, я тремчу за свою країну.
Скільки у держави не кради - все одно свого не повернеш!
Чоловікові потрібна жінка уважна. Чи не стороння, що вдома чекає. А уважна, яка б сказала: «Ось це місце повтори мені, Ігорьок».
Щасливим можна бути тільки в особистому житті. Там щастя сьогодення!
В який час живемо? Чи не в наш.
Народ і влада з однаковим презирством ставляться до економіки.
У Росії не говорять «це незаконно», а кажуть «це небезпечно».
Комуністична партія вчить нас: не кради по-маленькому.
Патріотизм - це чітке, ясне, добре аргументоване пояснення того, що ми повинні жити гірше інших.
Це Росія - країна необмежених можливостей і неможливих обмежень.
Якщо ти поцупив дисертацію - не будуй міст, *** Іди в політику.
Переспати може кожен, а поговорити ні. Так що, дівчатка, бережіть говорять чоловіків. До речі, говорять чоловіки теж не проти переспати.
Переклала на українську мову 3.05.19 6.42
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834315
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2019
автор: Тома