Стефко мій великий майстер писанки писати,
У четвер вже великодний мусів рано встати.
Повний кіш яєць зварилам, втиснула миж ноги,
Стефко так сі знервував- чуть не ставив роги.
Малюй, хлопе, писанки у всякі кольори,
А я йду паски пекти- наложила м гори.
Всьо кипіло, булькотіло - пахло холодцями,
Та чось Стефко з писанками полетів до мами.
Приволік сі аж під вечер з нашими й чужими,
Шось під квочков ворожив... Шось було між ними.
Так сі тламив в нашій стайни, жи спудив корову -
Із ланца сі обірвала, влетіла до рову.
Гуси скажено кричали, кури з бантів лізли,
Свині тоже не мовчали, голосили грізно.
Як влетіла я до стайні мало м го не вбила,
Наша *** коло буди дуже сумно вила.
Намішало так яєць, збурило всі квочки,
Жи м зи злости чуть не пхнула до старої бочки.
Правду кажут, жи на старість моча б’є у груди
І у мозок... у все тіло- кажут старі люди.
Свєта моцно свєткували - горівки сі лєли,
Баби з розуму сходили - моцно хлопів клєли.
Кум наш спали під загатов, Гринько в старій бочці,
Вуйко Місько у стодолі, Володька на дошці.
На тій дошці, жи учора хлопи шліфували,
Вмерла Зоська, жи на горбі- трумно рихтували.
Всьо минуло, слава Богу - свєта сі скінчили,
А за тижнів три по тім куріта лупили.
Шось таке цікаве лізло, жи ми дух заперло...
Такі були кольорові, ні їдно не вмерло.
Кличу Стефка - шляк го трафит - шо вно наробило,
Писанки під стару квочку по п’яній вложило.
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834306
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2019
автор: Леся Утриско