Уявляю, що стала вампіром -
завжди двадцять, завжди молода.
В бездоганному вигляді шкіра
і легка перманентно хода.
Я радію, сміюся постійно.
І безжурно живу вже сто літ.
Лиш на хвильку стає ностальгйно,
бо все ж іншим раніше був світ.
Я гуляю ночами по місту
і знайомлюсь з новими людьми.
Нещодавно вже стукнуло двісті.
"Ну і молодь пішла! А от ми..."
Я від світу ховаюсь щоденно
Й не міняю музичні смаки.
Вже трьохсотий святкую - буденно -
Щось літа вже даються взнаки.
Бісить музика, люди - це стрес.
Бісить сонце, бо я ж бо вампір!
А знайома: "То все пмс,
і на цукор ще кров перевір".
Та зустріла я жінку якось
молоденьку - лиш сімдесят п'ять,
Їй на вигляд нелегко жилось,
але очі вогнем аж горять!..
Були різні в житті сторінки,
та великий є в жінки секрет -
Той, хто вказує їй на роки,
в дальню подорож має білет.
"Ти стара для цієї фігні"
Те не слухай й нізащо не вір,
бо душа всім рокам каже ні,
завжди юна, неначе вампір.
*******************************
Й лиш одне виклика інтерес -
У вампірів бува пмс?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834232
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 02.05.2019
автор: Alice Blue