Я ніколи не народжувався і не вмру,
Як і ви, мої брати, як і будь-хто, як кожен.
І тому лиш слугування Богу і добру
Є єдиним, що в житті цікавити нас може.
В боротьбі за існування сенсу геть нема.
В боротьбі за першість — теж, бо всі ми вічно рівні.
Рівні ми як і з комашечками усіма,
Так і з Богом. Тож живіть собі на цьому рівні
Вічного служіння й щастя. Бог слугує нам.
Він — слуга народу всіх світів безкраїх.
Все життя — любові й безкорисливості храм,
Якщо ми у цьому храмі жити обираєм.
Та якщо ми обираєм егоїзму тьму,
Ми будуємо в свідомості в'язничні мури
Відокремленості від життя. І ось чому
Стаємо ми хтиві, жадні, заздрісні й похмурі.
І тоді вмикається той самий механізм,
Називається який словами «зло», «диявол».
Зло, диявол — це лише звичайний егоїзм,
Це наш вибір жити проти щастя й миру правил,
Проти правил чистоти, любові і добра.
І ми вже не бачимо цьому альтернативи.
Нам здається, що історія вся — це пора,
Коли людство було завжди заздрісним і хтивим.
Стало це світоглядом. Так кажуть вчителі.
Саме так написано в підручниках і книгах.
Саме так навчають всі релігії землі.
Так душі природу чисту покриває крига.
Та звільнитись від цієї криги просто, як
Від кошмарних довгих снів прокинутись людині.
У весну просвітлення ввійти скоріше я
Зичу любій і великострадній Україні.
[i]29.04.2019, Чернігів[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834212
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2019
автор: Петро Рух