У совісті людини, як у Місяця,
Є схований, покритий млою, бік,
І темні почуття на ньому місяться -
То те, то інше мучить цілий вік.
Розплачуємось
Хльосткою лозиною.
Бува, гризоти всі розженемо,
Ще й змиємо спокутною сльозиною
Сліди -
Душа освятиться немов.
Аж сонце перегнеться, щоб заглянути:
Чи на тім боці справді зникла тінь?
Та знову, знов погойдується маятник
Гріхопадінь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834206
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2019
автор: Ніна Багата