Рве душу злість, стирає розум барви
Нежданий гість, думок причал янтарний...
І бути як? Туманить сили гордість.
Змовчати як? Чванлива вбивча пошесть!
Волю в кулак! Думки на берег літа...
Яскравий фрак, і злість моя прибита!
Ходи сюди обіймімось і досить!
Бо час іде,й набутись треба вдосталь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834194
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2019
автор: Ірина Олійник