Йшов автобус на район…
Пасажирів – море.
Переповнений салон,
Тож бабусі - горе.
Вліво, вправо всіх хитав
І бабусю з ними,
Або вгору підкидав.
За вікнами – злива.
Та ще й траса там така –
Витрясе й останнє.
Сила вже така-сяка
В бабусі Оксани.
На сидінні від вікна
Парубій розлігся.
В вухах штричка, й не одна,
Глянути… спромігся…
Слухав він якісь пісні
Через провід в вусі.
Поту крапельки рясні
На чолі в бабусі.
Витяг з вуха молодик
Провід окаянний.
- Нюхать піт твій я не звик, -
Крикнув на Оксану. –
- Бач, повісилася як,
Ніби балерина,
Пасажир я – не стояк, -
В музику поринув.
А в бабусі вже не піт –
Гіркі сльози ллються.
Може, ви дасте одвіт:
Дітись де бабусі?
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834113
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2019
автор: Ганна Верес