Тескатліпока

Кличу  голосом  зі  стріл  очеретяних:  
Вітре,  відгукнись!  
Та  лиш  тиша  –  замість  пісень  Твоїх  
Попелом  мовчить.  
В  пустку  приведуть  добрі  наміри,  
Та  пустіше  –  я;  
Зорі  у  руці  Твоїй  правдою  
Де  тепер  горять?
Де  Твої  закляття  записані,  
І  яким  письмом?  
Плями  ягуара  сузір’ями  
Вкрили  горизонт.  
Обертає  світ  вітер  з  півночі  –  
Гру  собі  знайшов,
Сміх  знайомий  громом  вдалечині  
Знову  будить  кров.  
Той,  Чий  слід  на  небі  і  в  серці  гір  
Тече  лавою,  
Відчаю  та  непримиренності      
Через  край  налив.  
Злий  обсидіан  розітнув  життя  -  
Прірву  зшити  як?  
Не  перелетіти,  не  догукатися  
Крізь    небуття.  

Владика  чи  раб  –  всі  в  Його  руках,
Забудь,  яка  доля  людська  крихка.
Хай  знає  страх:  не  на  того  напав;
Куди  б  не  вивела  стежка  крива  –  
Це  все  Його  ігри.  Розваж  Богів:
Вистоїть,  хто  голови  не  схилив,
Хто  до  кінця  в  трагедії  роль  зіграв
Під  поглядом  лукавим.

Де  знайти  Тебе,  двуликий  наш  Вороже,  
А,  знайшовши,  як  
Врятуватись  від  сонця  чорного,  
Хижаків-заклять?
І  дарма  молить  –  Вітре,  відпусти,  
Не  тримай  мене;  
І  шукать  навіщо?  Усюди  Ти  -  
Димом  і  вогнем.  
Долею,  недолею  –  порівну,  
Відгомоном  скель,  
Дзеркалом  із  каменю  чорного,  
Смерчем  з  гострих  лез.
В  те,  що  світ  не  Твій  -  як  повірити?
В  коло  звився  час.
Хто  початок  з  кінцем  відмірює  -  
Лиш  кепкує  з  нас.
Боги  ближче  ніж  нам  здавалося,
Знаєш,  світ  –  живий.
Пульс  –  скаженим  ритмом  під  пальцями,
Посмішки-ножі;
Ріж  на  безліч  шматків  ілюзії  –  
Шати,  шкіру,  плоть:
Ах,  страшніше  з  чим  зіштовхнутися
Ніж  з  собою?

Немир’я  і  розбрат  з  обох  боків,
Недобрі  світила  Яотль*  звільнив;  
Жарти  Бога  у  смертній  метушні  -    
Солодше  флейти  стріла  дзвенить,  
У  ребрах  гнів-барабан  гримить:  
Якщо  готовий  -  вітри  впусти…  
Він  кинувся  –  й  серце  моє  проковтнув  -  
Чому  ж  я  досі  живу?

 [i]*  Тескатліпока  -  Димне  Дзеркало,  мезоамериканський  Бог-ягуар,  Нічний  Вітер.  Покровитель    аристократів,  воїнів,  чарівників  -  і  захисник  рабів  та  асоціальних  елементів.  В  Його  владі  -  скинути  з  вершини  та  підняти  з  бруду.  Характер..  ну,  самі  здогадуєтесь.  
 
*  Яотль,  Яотсин  -  Ворог.  Частіше  використовується  як  епітет  войовничого  Сонцебога  Уітсилопочтлі,  але  у  формі  "Некок  Яотль"  -  "Ворог  з  обох  боків"  -  характеризує  Тескатліпоку.
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834018
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 30.04.2019
автор: Polemokrateia