Пасхальне
(пророцтво)
Там є повітря свіже-свіже
там таке небо ніжне-ніжне
там тихі люди живуть побіжно
в смислі побожно
ясно біжать
в небо зірками біжать
Хрест за селом
і зірками дрижать
роси дрижать
від автостради
там інші люди, що собі не раді
і розучились літать
в небі душею літать
Щось над дорогами
майже палає
десь за край неба лякає —
й лякає
все міждоріжжя спить, спочиває
ляля пасхальна — дитинство розмає
Спаса обійме — і не дрижить...
День п’є повітря — свіже!
свіжо
День новий. Небо ніжним-ніжне!
Останні орга́́ни тиші
зводять в красу благодать...
19.04.2012
Наближення до Бога
Улюбленій учениці Марії
Гурін, найпершій помічниці
в Христі Ісусі, присвячується
І як не журися
і як не живися
а кращі за все небеса!
І сонце прекрасне
і Син Бога ясний
що серцем поля написав!
Те, як я просився
ще й як я молився —
і сонце крізь хмари прийшло!!
Щасливе сміється
промінням ясниться
і йде! як довіку
ішло!
І я вам від Бога
в прозорості
і світ заливає теплом!
Високе сміється
аж серце нам б’ється
і йде —
як довіку
ішло.
Як в лузі по мреві
Ті коні рожеві —
Хвилюйтесь на щастя отав!
Як став я прозорий
бо Бог мене боре
бо серце я —
й защебетав!..
08.05.2015
Божі камені
Я не помру.
На крилах – злато п’ється.
Я пошиваю й шию храми,
що невидні.
Об кладовище спотикнусь,
хлебну–
І поки хто дійде
десь до обідні –
То через мене ще багато-що
стається
До влади не пишу:
краще небесній владі.
На проводах стоять у цвинтарі –
мов зважуються...
На скільки вгору дух чіпа
і знаджує–
А значить –
скільки є до впаді...
А скільки із навкружніх сіл
ще припливе по ріках!–
З каменем в грудях, отже,
сиплеться пісок...
І час вам – і часок!
І - чи безсовісні?–
щоб через руки – і навіки?
Дух –меч і голку дав
ще пристрастному чоловіку,
І возтрепечете для духу, маломірки.
Хлебнули міста? тут лягайте,
недовірки.
Бо – не помру:
все в духові дається.
Лягають стінами селяни:
вичинені і привітні,
Підсушені: полінами в дровітні...
Задумайтесь: бо через мене щось стається...
І цвинтарі: то підіймаються, то никнуть –
Зітхають.Здіймають гирі і здіймають.
По мені дихають –
в суворо-божій нитці,
А ви то думали –
що небеса самі спадають?
Гармонією: все натягаю – і зітхають!
Не даси духа – зле повзе до литки!
Чого ж священник той –
у облаченні?
Це ж – з дальніх міст
костюмношиті, у залізі.
Земля, що на гробках і ніздрювата...
й нескажена.
Всі з урядом рвонуть без мене.
Й пізно?
4.04.2007
Ти – особисто
(пророцтво)
Ти тільки зрушся
йти до Бога!!
Заздрість начитаних!..
в текучці днів – невдячність
у народу…
і нерішучість
й друзів мала ́віра!
і йдеш вперед – аж обдирає
шкіру:
так всі і все в провалля –
пріч від Нього!..
Що тут почнеться! –
Лише рішися йти до Бога…
То ти супроти всіх! і – ти
байдужий до хвалінь земного.
І що ти рвешся в рай, –
а ближній – як прийдеться…
І всім занось хвости,
під дудку князя грай…
Що тут лише не розпочнеться!
І в Піст –
і тлум, і з перцем, й скерцо…
І глухі ангели таких незрячих знають…
І всі чомусь ножами ріжуть тобі серце
Й не знають того… аж, звеселені,
співають!..
Та вийдім вже з неправоти:
і я, і всі, і – особисто!– ти.
Ти тільки лиш забудь – на мить –
Що ти християнин…
християнин є ти… і не один, о…
І що тоді вже розпочнеться!..
Сам світ-безодня отверзеться…
Гамлет – на одну мить забув: що він
християнин…
19.04.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833968
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.04.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович