Нині хмари знов лиють холодом,
Буревій в імлу пил замішує!
Затягнуло степ вогким мороком,
Тільки спалахом смерть винищує!
́
Знову падають каплі по́рошні!
Студінь дощику в землю всочена!
А кістлява скрізь у навколишнім
Дико плигає злістю збочена!
Густо кидає гаром паленим!
Із вогню гуркоче уламками!
Спів летить її криком зраненим,
Вовком виє знов разом з танками!
Відійди від нас ненажерлива!
Замовчи, не вий, - дур нагадуєш!
Душ нових, живих не почнеш жнива!
Вдалині врагів не порадуєш!
Ніч нехай несе зливу вітряну!
Засинай, кохана, спокійною!
Смерть не пустимо наскрізь пі́нявну!
Не гульне кістьми Україною!
Оригінал.
А сегодня тучи сыпят холодом,
Морось с пылью ветер смешивал!
Затянуло степь мраком - мороком,
Только вспышки там, смерти бешенной!
Снова падают капли пыльные!
И холодный дождь с землёй смешанный!
А костлявая где-то прыгает,
Злая, страшная, сумасшедшая!
Все бросается гарью грязною!
Грохоча огнём и осколками!
Пела песни свои безобразные,
Завывала в поле вместе с волками!
Уходи от нас, ненасытная!
Замолчи, не вой дура старая!
Новых душ, живых, не добыть тебе!
И врагов, в дали не порадовать!
Пусть и сыпят тучи мокрым холодом!
Спи спокойно, моя милая!
Не пройдёт сквозь нас смерть всбешенная!
Не гулять, костлявой, Украиною!
Автор Олег Фёдоров
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833759
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2019
автор: Юрій Шибинський