Марево

По  обіді,  майбутньої  осені
небо  ввечері  візьметься  хмарами,  
та  коли  ще  не  стане  «вже  досить»,  то
попливе  мить  надіями  марними.
Межи  днями,  мережива  дійсності,  
Справи,  друзі,  гонитва  за  грОшами…
Головне  –  не  забути  хороше  все,
І  не  зрадить  собі  в  лицемірствості.
Попри  течію  днів  незупиненну,
Мати  Беріг,  де  ти  будеш  Прийнятий.
Оминаючи  обрій  бескидами,
Поцілунками,  солодким  прИдихом.
Відчувати  на  кінчиках  пальців
Те,  чого  не  обіймеш  думками,  
засинати  з  очима-вустами,
Не  рахуючи  втрачених  шансів.
І  до  ранку,  чи  то  назавжди,
Тихо  тліти,  розтанувши  в  ночі.
Ублажаючи  мрії  дівочі,
На  всествердне,  іти  до  мети.
Йти,  повзти,  бігти  –  стачило  б  волі.
Дотягнутись,  щоб  бути  Блаженним,  
Впавши  з  кручі,  крихким  та  камЕнним,  
Взвитись  ввись,  не  дивитись  додолі.
Все  відміряно,  та  не  оплачено.
Всі  борги  вже  описані  зВерху:
Миті,  дні  –  туго  звито,  всколочено…
Та  ніколи  назад    не  поверну.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833753
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2019
автор: Саша Вовкин Син