Сів цар птахів на дуб-дуб-віковік,
а поряд із кілочком сіла квочка.
Десь є найкращий в світі чоловік,
у нього певно теж зелені очі.
З яйця-райця виходить сто корів,
зі зноску курки чорної - хованець
викльовується так, аж геть упрів.
У цибулинні ми фарбуєм яйця...
Ця крашанка тобі, а ця мені,
червоний колір - Сонце, жовтий - Місяць,
над ними сяє золотавий німб...
З небесного перехід в потойбіччя -
могила Цнорська, схили Праяйця.
Космогонічний міф... А може й правда,
праобраз світу - писанка оця?
Несе життя нове богиня Лада,
деревам - пишно-білосніжний цвіт,
дощу рясного молоденьким травам.
Дід з бабою здорові та живі
і курочка у них казкова ря'ба.
Тобі просте яйце чи золоте?
Цок-цок... Моє ціле, а ти програла!
Я двійко обійму своїх дітей,
а квочечка своїх. А їх чимало...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833751
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2019
автор: