Ходить квочка коло кілочка

Сів  цар  птахів  на  дуб-дуб-віковік,
а  поряд  із  кілочком  сіла  квочка.
Десь  є  найкращий  в  світі  чоловік,
у  нього  певно  теж  зелені  очі.
З  яйця-райця  виходить  сто  корів,
зі  зноску  курки  чорної  -  хованець
викльовується  так,  аж  геть  упрів.
У  цибулинні  ми  фарбуєм  яйця...
Ця  крашанка  тобі,  а  ця  мені,
червоний  колір  -  Сонце,  жовтий  -  Місяць,  
над  ними  сяє  золотавий  німб...
З  небесного  перехід  в  потойбіччя  -  
могила  Цнорська,  схили  Праяйця.
Космогонічний  міф...  А  може  й  правда,
праобраз  світу  -  писанка  оця?
Несе  життя  нове  богиня  Лада,
деревам  -  пишно-білосніжний  цвіт,
дощу  рясного  молоденьким  травам.
Дід  з  бабою  здорові  та  живі
і  курочка  у  них  казкова  ря'ба.
Тобі  просте  яйце  чи  золоте?
Цок-цок...  Моє  ціле,  а  ти  програла!
Я  двійко  обійму  своїх  дітей,
а  квочечка  своїх.  А  їх  чимало...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833751
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2019
автор: