Ramones - The KKK Took My Baby Away. Переспів

1

Вона  поїхала  на  канікули  у  Лос-Анджелес,
Та  не  добралась  туди.
Кажуть,  не  далеко  вона  доїхала.
Бачили,  що  сіла  в  автобус,
Та  вже  не  вийшла.

«Це  все  Ку-Клукс-Клан!  —  заволав  я,
Прокинувшись  на  уроці  в  холоднім  поті.
—  Вони  викрали  мою  малу,  ой-ой!
Мою  мулатку!
Мою  Мері-Енн»

Сам  незчувся,  як  опинився  під  каштаном:
Мокрі  очі,  обдерті  руки,  косуха  в  крові.
На***  атестат,  шкільні  заходи  і  консультації
З  працевлаштування!

Ку-Клукс-Клан  викрав  мою  малу!

Нема  мені  спокою,  поки  її  не  знайду.

2

І  сидів  я  на  кухні  уже  з  нервовим  розладом,
Давлячись  гарячими  тостами,
Щоб  перехитрити  біль.

«Мамо,  тату,  що  робити?!»  —  кричав  я,
Запиваючи  опіки  кока-колою.

«Ми  молитися  будемо  всією  церквою,  —  каже  мама,  —
Щоб  Мері-Енн  уже  не  вернулась.
Немає  місця  у  нашому  трейлері
Для  десяти  негренят»

«Якщо  ти  не  встиг  з  нею  нічого,  —  каже  тато,
Забираючи  в  мами  молитовник,  —
Ні  першої  ночі,  ні  останнього  слова,
Знайди  її,  синку,  і  докінчи  почате,
А  там  уже  відпустиш
На  всі  чотири  сторони»

І  бризнули  сльози  з  моїх  очей;
І  волосся  я  рвав  на  своїй  голові.

Ку-Клукс-Клан  забрав  у  мене  мою  любов!
Ой-ой,  забрав  мою  Мері-Енн!

3

І  сів  я  писати  листа  президенту.

«...  тоді  подзвоніть  мені,
І  скажіть,  куди  за  нею  заїхати.

Містер  президент,  я  готовий  стати
І  шерифом,  і  сенатором,  і  консулом,
Лиш  поможіть  розшукати  мою  кохану,
Мою  Мері-Енн,  викрадену  в  липні
1981-го  рокубожого.

Задійте  найкращі  кадри  ФБР,
Малдера,  Скаллі,  всіх  тямущих,
Та  знайдіть  мою  кохану.
Я  уповаю  на  вас,  містер  президент,  затямте  собі.
Не  підведіть  мене,  бо  я  не  забуду.

Зберу  профспілки,  зелених,  лівих,
Правих  і  соціалістів,
Влаштую  хаос,  путч  і  спалення  прапора»

І  послав  я  листа  у  білий  дім,
Приклеївши  марку  з  поетессою,
Яку  любила  читати  Мері-Енн.

4

Мама  з  татом  увімкнули  новини:
Президент  полетів  на  ланч  до  Фіделя.
Коли  повернеться,  не  знає  ніхто.

«Марш  робити  домашнє  завдання!»  —  гаркнув  тато.

І  бризнули  сльози  з  моїх  очей,
І  волосся  я  рвав  на  голові.

Вночі  я  виліз  з  вікна  і  простояв  до  світанку
Під  будинком  Мері-Енн.

Її  тато,  угледівши  мене,
Показав  з-за  фіранки  гвинтівку,
Посвистуючи  в  такт  вбивчій  попсі,
Що  долинала  з  його  магнітоли.

Бугаю  до  лампочки,
Що  його  доньку  викрав  Ку-Клукс-Клан.

«Бодай  ти  здох  якнайскорше,  —  побажав  я  йому,  —
І  хай  зі  шкури  твоєї  ККК
Пошиє  собі  балахони»

5

Усі  панки  солідарні
І  підтримують  одне  одного,  як  сім'ю.
Тому  сів  я  писати  листа  Іггі  Попу:
«Чи  не  бачив  часом  моєї  Мері-Енн?
Ось  висилаю  фото.  Може,  впізнаєш»

«Здоров,  хлопче,  —  відписав  він  мені.
—  Викапана  Мері-Енн  живе  зі  мною,
Але  звуть  її  Роуз-Мері.
Якщо  хочеш,  вишлю  на  пару  днів,
Ти  ще  надто  молодий  —  годі  побиватись»

І  бризнули  сльози  з  моїх  очей,
А  руки  посиніли  в  кулаках.

«Напишу  Деббі  Гаррі,  —  подумалось.  —  Вона  зрозуміє»

І  відписала  вона:  «Здоров,  малий.
Викапана  Мері-Енн  сидить  в  мене  на  барабанах,
Але  звуть  її  Мері-Лінн.
Я  спитаю,  чи  хоче  вона  вернутись  до  тебе.
Якщо  ні,  раджу  тобі  про  неї  забути.
А  не  забудеш  —  матимеш  справу  зі  мною»

І  сльози  бризнули  з  моїх  очей.
Я  вирвав  кульчики  зі  своїх  вух.

КУ-КЛУКС-КЛАН  ВИКРАВ  МОЮ  МАЛУ!

ОЙ-ОЙ!

АБИ  ЇХ  УСІХ  ФРЕДДІ-ЗА-МЕРКУРИЛИ!

6

«ККК  збувають  товар  в  Мексиці»,  —  підказали  мені,
Тому  рушив  я  у  Монтеррей,
Та  Мері-Енн  там  не  знайшов,
Лише  перефарбовану  Мері-Ліззі.

Натовкли  мене  і  роз'ятрили  мою  душу,
Ту,  що  непідкупна  й  неокупна,
Ту,  що  небайдужа,
Ту,  що  ненавидить,
Ту,  яку  знудило  на  все,
Що  змусило  її  ненавидіти.

Бризнули  сльози  з  моїх  очей,
Кров  —  з  моїх  вух.

Я  рвав  волосся  у  нестямі,  а  мама
Переслала  мені  листа:
«Вас  відраховано  зі  школи.  Директор».

«Тепер  ходи  колядуй»,  —  дописав  тато.

А  я  шукаю  Мері-Енн,
Яку  викрав  Ку-Клукс-Клан.

Хай  пальці  мої  повсихаються,
А  струни  порвуться,  якщо
Я  ще  можу  думати  про  школу.

7

Я  поїхав  на  вихідні  у  Лос-Анджелес,
Щоб  сісти  на  автобус  і  не  вернутись.
«Викрадіть  мене,  —  молився  я,  —
І  хай  я  знову  побачу  Мері-Енн»

Доїхавши  щасливо,  я  розридався.

«ККК  нікого  не  викрадають,  —  сміялися  з  мене.
—  Коли  ходить  по  світу  таке,  як  ти,
Ніяких  ККК  уже  не  треба.
Правильно  дівчина  зробила,  що  втекла»

І  бризнули  сльози  з  моїх  очей.
На  голові  не  було  вже  що  рвати.

Від  президента  —  ігнор,  а  мамині  молитви  почуті.


[b]Епілог[/b]

Стояли  досі  гарячі  дні:  цвіркуни  не  затихали;
Павуки  спускались  безбоязно.
Я  звів  голову:  нудотна  жовтизна,
І  на  таке  немає  знеболення.

Бозна-коли  я  міг  з  нею  жити.

Краще  б  нас  усіх  викрав  ККК,  —
Ми  все  одно  розбрелися  навсібіч.

А  я  рушаю,  ледве  перебираючи  ногами.



адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833723
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2019
автор: Гагарка безкрила