Весна обтрясла свої ноги від снігу
Під білою ковдрою залежала спину
Мов кіт потягнулася та позіхнула
І люди в селі, весни подих відчули
По синьому небі, хмари повисли
Немов на шнурку, сохне білизна
У затінках сніг послідній дотанув
Там, де ще вчора - білі зяяли плями
Мокрі калюжі кругом утворились
А в них, наче небо весняне втопилось
Струмки, мов прядиво - снують буєраком
Туди, де ріка - бере свій початок
Із вирію птаство у гнізда вернулось
В сусіда на хаті - лелеки газдують
Вже люди в обійстях сади побілили
Рядами стоять черешні та сливи
У білих фартушках, від сну позіхають
Немов школярі, перший дзвоник чекають
Зранку в дворах чути, як ріжуть свині
Готуються газди, бо скоро Великдень
Кoптять на свято шинки і ковбаси
Вітер розносить селом аромати
Ще яйця малюють та печуть паски
Щоб було на свято на стіл що покласти
До кошика ще і рушник вишивати
Та одяг святковий, новий прасувати
І всі з нетерпінням чекають на цей день
Що в народі його, величають Великдень
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833716
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 27.04.2019
автор: Terry