Вийшла рано - вранці в береги широкі,
Впав на землю сонний, вранішній туман.
Манить небо синє й сонце яснооке,
Незабудки дивні й серденько без ран.
Верби і тополі шелестять листвою,
Вітер ніжним шовком лагідно торка.
Закриваю очі і я знов з тобою,
У твоїй долоні знов моя рука.
Стільки літ минуло, а любов лишилась,
Не старіє навіть і не помира.
Вона в моїм серці просто залишилась,
Я тобі коханий бережу слова.
Може наша доля доторкнеться сміло
І дозволить в очі зазирнуть твої.
Я скажу коханий, може і не вміло,
Ти найкращий в світі на усій землі.
Вірш виставляю вдруге ( перший зник з сторінки разом з коментарями)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833664
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)