Стелили трави осені доріжку,
Котра веде у синю далечінь,
Іду по ній, притомлена я пішки.
Ген, журавлів озвалися ключі.
Гадюкою – свіжоумита стежка
У діаманти-сльози зодяглась.
Нарешті в росах зацвіла мережка
І з запізнілим сонцем обнялась.
Коли ж у вечір сонце заблукає
І фініш подолає білий день,
Тоді вже місяць світло розливає,
І посила спочинок для дітей.
26.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833643
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2019
автор: Ганна Верес