Попіл поміж рук

Чом  все  несправжнє,  попіл  поміж  рук?
Слова  немов  полин  і  той  зів'ялий.
Я  хочу  небуття,  щоб  серця  стук,
Вже  не  тривожив,  поклики  тривалі,

Дощів  сумних,  намочать  каяття.
Роз'ятрене  заниє,  скажи  нащо?
Я  хочу  тиші,  диво  -  небуття.
Прощати  й  відпускати,  що  з  них  важче...

Бо  все  несправжнє,  попіл  поміж  рук.
Той  погляд  пильний  пусткою  змертвілий...
Зневірою,  неначе  чорний  крук,
Де  сьогодення  мріями  зміліле...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833592
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2019
автор: Квітка))