І знов ампутація спогадів,
Лиш один не зникне ніяк.
У світі холодних поглядів,
Її очі -- мій єдиний маяк.
І знов трансплантація часу,
Залишаться тільки кістки .
Заберіть цю всю біомасу,
У душі моїй сійте квітки.
І знов руйнація дива,
Знайте його не буде.
Кохана, ніжна, вродлива.
Він знову усе забуде.
*розбитий
не хочу жити *
19.04.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833500
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2019
автор: Моряк