ГРОЗА У ГОРАХ

Запнули  хмари  не  одну  вершину,
Спадали  табунами  у  міжгір’я,
Укрили  мороком  гірську  долину,
Затьмили  місяць  й  не  одне  сузір’я.

Пітьма  переверталася  клубками,
Впивалась  темними  вустами  в  тишу.
Тривога  промайнула  поміж  нами…
Зірвався  вітер  і  сосну  колише.

Вологою  наситилось  повітря,
Незвичною  такою,  з  підземелля.
Дощ  кидає  на  землю  гострі  вістря,
В  оскалі  блискавок  моргає  скеля.

Метається  між  небом  і  землею
Нічна  гроза  —  сувора  господиня,
Дарує  нам  озонову  алею,
Не  відчуває  меж  її  гординя.

Громів  крехтання  у  вологих  гротах
За  обрій  покотилося  луною.
Дивує  небо  у  нічних  польотах,
А  я  сумую  й  досі  за  тобою.   
                   18/04/19

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2019
автор: Lana P.