Почуй мене, бо завтра буде пізно.
Побач, благаю, те, що бачу я.
Сьогодні в нас ще наша є земля,
Де всі ми вільні і думки в нас різні.
Згадай, що в нас було так не завжди,
А в багатьох такого і немає.
Ніхто вночі безслідно не зникає.
Не клич до краю нашого біди!
Для нас усіх відкритий цілий світ,
Ростуть і мріють в ньому наші діти.
Що зараз нам не вдасться зрозуміти,
Їм відгукнеться. Хто їз захистить?
Хто хоче поміж нами протиріч?
Кому на нас дивитися несила,
Коли ми разом? Бо тоді ми сила.
Не вір їм, долі наші не каліч.
Ми той народ, що має Заповіт.
Лани, степи, моря, Дніпро, Карпати.
Тепер наш час усе це рятувати.
Яким він буде, наш з тобою слід?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833354
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 19.04.2019
автор: Марина Панфьорова