Важко бути сильними? - Важко.
Треба не здаватися? - Треба.
Як у клітку впійманій пташці
Вкрай кортить дістатися неба.
В голові весь час щось шепоче,
Щось постійно стукає в груди,
Запитання голосно хоче
Бути неодмінно почутим.
Складно не зневіритись? - складно.
Варто шлях продовжити ? - варто.
Навіть коли все вже занадто,
Так, що вже не віриш у завтра.
Хочуть опуститися руки,
Сумнів закрадається змієм.
Зграєю збираються круки,
Затуляють промінь надії.
Як ми переможемо? - Разом.
З чого розпочати? - Із себе.
Не давати волю образам,
Вірити, що Всесвіт за тебе.
Розправляймо сховані крила,
Не звертаймо з нашого шляху,
Й досі нас ніщо не скосило,
Тож, дивімось в завтра без страху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833353
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 19.04.2019
автор: Марина Панфьорова