Було колись: Ізраїльтян вивели з єгипетського рабства, і Мойсей зійшов на гору Синай писати скрижалі завіту. Ізраїльтяни ж створивши золотого ідола поклонялися йому, і ремствували – „Навіщо нас вивели з єгипетського рабства, де нам було вдосталь часнику та хліба”.
Так і нині. Нас вивели з рабства. Десь, може, пишуться скрижалі. Хтось вклонився „золотому бичку”. А ми – ремствуємо.
Зв’язані ноги без пут.
Далі дороги нема.
Прірва, безвихідний кут.
Спереду, ззаду – пітьма.
Хто поведе знов вперед?
Ті вели нас сюди?
Знову зігнути хребет
Перед тільцем золотим?
Їх засліпив грошей блиск,
Дзвін сатанинських тенет,
Кожен в пітьмі має зиск -
Тридцять продажних монет.
Хто нам, сліпим, вкаже путь?
Може назад повернуть,
Знов на коліна нам стать –
Хай нас тирани простять!
Можем чекати порад,
І ні вперед, ні назад,
Поки прийде хтось – Мойсей –
Мудру скрижаль принесе.
Можемо молоти взять,
Кам’яні брили тесать,
Вільним від рабства душі,
Нові скрижалі писать.
Пора вибирати:
Можем вернутись назад,
Можем чекати порад,
Можемо молоти взять –
Нові скрижалі писать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833319
Рубрика: Нарис
дата надходження 19.04.2019
автор: Старець Коснятин