Чи можна вірить мушці,
Що вкотре лапки мила,
Немовби у басейні,
У мене у борщі?
Як завтра зварю юшку,
Чи буду я спокійна,
Що полетить крилата
Із кухні у кущі?
Чи можна вірить псові,
Що кілька літ щоразу,
Курчатам і качатам
Він шиї перегриз?
Ці правила не нові,
Та пес нам обіцяє:
І помисли гуманні,
І блиск священних риз.
Чи можна вірить киці,
Яка знайшла сметану,
Що завтра вже байдуже,
Цей глечик обмине?
Й спокуса на полиці,
Котячому вегану,
І на думки не йтиме,
Хай скільки днів мине.
Чи можна просто вірить,
Тому, хто із болота,
Що більше вже ніколи ,
Їх не затягне вир?
То ж думай… Шо тут думать?
Із давнини говорять:
Не відпереш й не зшиєш
Зачовганий мундир.
18.04.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833263
Рубрика: Байка
дата надходження 18.04.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч