На старому будинку старий Янгол
Морозиво комусь колись купив.
Не дав він впасти вчора бумерангу,
Бо крилами когось він боронив.
Не бачили його.А на драбині
Пір'їнки ніби хтось ліпив,ліпив.
Він кожен день допомагав людині,
Заснув...І впав...І серденько розбив.
А в нього серце ніби з порцеляну,
Не зшити,злікувати?Як і чим?
Я підійшла.Врятую?Ні?Хоч гляну.
Ну як допомогти мені святим
Янгеликам?Тримала ніч за руку.
Тулила його просто до грудей.
Він очі не відкрив...Чи я на муку
Їх прирекла?Біля моїх дверей
Лежав.Всміхався.Мервий..До людей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833258
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2019
автор: Відочка Вансель