зачепився за зоряний млин
ще один, вбраний в чорне лахміття_
на долонях - розтертий полин,
він вертає крізь сиві століття
сонну пам’ять по хитрих стежках
в степ, незайманий плугом та криком,
де бродив по ворожих кістках,
де шаманів лякав звіроликих,
що давно не стрекочуть крильми,
обережно означивши межі,
розпадається беззастережне,
линуть здалеку вовчі псалми_
не хрестився, не сходив плачем,
не молився, не вив на ікони,
просто тішився гострим мечем,
просто знав старші світу закони,
не грішив, бо не знав слова гріх,
мав по блискавці в кожній зіниці,
не вгризався в горіх таємниці,
не ловив хтивих поглядів бліх_
зачепився за місячний серп
часоплин_ скаламучене небо_
серце збилося, мозок отерп,
розчинилася в хмарах амеба
злого сонця, що знало зачин_
все забув_ цифра смажить коріння_
розкидав_ час збирати каміння
й пити світло з кривавих вощин_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833253
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.04.2019
автор: Ки Ба 1