Торкнутись неба... Розігнати хмари,
На землю впасти радісним дощем,
Щоб змити власні страхи і примари,
Щоб змити біль, що у душі пече.
Набрати в пригорщі ясного сонця,
Розквітнути, як вишні-яблунІ,
Пірнути в щастя до самого донця,
Розтанути у голосній луні.
І полетіти жайворонком в поле,
Й напитися нектару, як бджола,
Щоб розпрощатися з прадавнім болем,
Щоб зморшку суму стерти із чола.
І полюбити… Щиро, як ЛЮДИНА,
І полюбити… Щедро, як ЗЕМЛЯ,
І вірно, як кохає лебедина,
Й невимушено, як уміє немовля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833202
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2019
автор: Волинянка