Не поглядаю скоса я на долю.
Усе, що мала, те мені й дала.
Роботи і тривог сипнула вволю,
Розчарувань, як снігу, намела.
А радості вділила вже скупіше.
Відміряла по краплі перемог.
Хотілось щастя, а дістались вірші –
Моїх думок розцвічене ярмо.
Зате із ним для мене все - можливе.
По вінця і краси, і доброти.
І друзі - щирі. І кохання - злива,
Бо є у віршах незрівнянний - Ти.
Серед зими я літо повертаю.
У ньому перепілкою живу.
І часом не збагну: в словах купаюсь,
Чи діється усе це наяву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833187
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2019
автор: Ніна Багата