До нестями люблю свій Край,
До нестями люблю все у ньому,
Це єдиний земний мій рай,
Всі шляхи, що ведуть додому.
Біла вишня в моім саду,
Пшениців, ще не стиглий колос,
Босоніж у дитинство йду,
Колискової чую голос.
У сніги завиваю щем,
У веселках купаю відчай,
Перемелю усе з дощем
І замішу погожих свідчень.
Там бурлить божество джерел,
У птахів особлива пісня,
У медових кронах дерев
Особлива і осінь пізня.
Все не так, бо це мій світ -
Богом дана, моя Україна!
До нестями торкає квіт
Там, де мова моя, солов‘іна...
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833136
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2019
автор: Леся Утриско