Тобі єдиному незлопам"ятному, Господи,
ісповідую гріхи свої. Томиться душа у скверні гріховній.
Той гріх засів у мізках, серці так глибоко і руки, ноги
гріхом тим просякли. Він як хвороба невиліковна.
Тож прибігаємо до тебе Господи, лікарю
душ і сердець наших і в щиросердечному розкаянні
отримуємо відпущення гріхів наших і Любов твою як
силу, що допомагає у боротьбі з пристрастями похоті.
Ось прощаються гріхи твої з великого
милосердя Господнього і Любов"ю його омиваєш душу
свою від скверни гріховної. "Прощаються тобі гріхи.
Твоя віра спасла тебе. Іди з миром собі" ( Лк. 7. 36-50).
І піднімаємося з упадку і йдемо крок за
кроком по дорозі любові і справедливості до Отця Не-
бесного, несучи свій хрест без нарікань і озлоблення,
і не забуваємо про Христові Страсті, його терпіння,
смерть і воскресіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833071
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2019
автор: яся