Сад

Сад




Я    –син    землі,    люблю    всі    пори    року:
білу    зиму    і    жовтий    листопад,    
червоне    літо,    весну    синьооку
як    теплим    травнем    розцвітає    сад.
Тягар    зимовий    поскидавши    з    себе
дерева    раді,    що        весна    прийшла,
і    тягнуть    руки    –    віти    аж    до    неба,    
і    просять    в    Бога    сонця    і    тепла,
Стоять    поважно    посивілі    вишні
вглядаються    в    далеку    синю    даль
немов    дівчата    з    вечорниців    вийшли
в    руках    тримають    скинуту    вуаль.
Неначе    люди,    що    стомились    бігом
сплять    яблуні,    облиті    молоком,
 і    сіють    пелюстками    –    білим    снігом
вкривають    гашеним    вапном.
Земля    убралась    килимом    зеленим
нема    йому    ні    краю,    ні    кінця,    
про    щастя    мріють    сливи-наречені
засватані    зібрались    до    вінця
Вінком    жовтавим    світиться    калина,
у    гурт    побігли    і    її    кортить,
ось-ось    суцвіттям    вкривається    малина,
весь    сад    буяє,    квітне    і    пахнить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833054
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2019
автор: Калиновий