Живіть з добром, не плюйте, люди,
в колодязь де й самі п’єте.
І не топчіть, не хайте і не гудьте
ту землю, на якій ви живите.
Візьміть мітлу, повимітайте
озлобу з серця і з села,
добра насіннячко насійте,
хай зійде й рясно розквіта.
Весна святково прибере оселю,
умиє вранці росами село,
корінням глибоко у землю
вросте колись посіяне добро.
Зоя Журавка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2019
автор: Зоя Журавка