Люблю село, ці трави буйні,
ромашки білі, спориші,
струмочків звуки мелодійні
і сяйво сонця, сум дощів.
І журавлів, що в синім небі
прощай курличуть восени,
і солов’їв, що біля греблі
в терновім тьохкають кущі.
Цей подих вітру на світанні
і білопінний цвіт садів,
і сиві вечори туманні,
і пару білих лебедів.
Бузок дурманить ароматом,
акацій білі кружева,
тут свіжим ніжно пахне м’ята
і річки сині рукава.
Стежина встелена барвінком,
червоні мальви край воріт,
волошки сині візерунком,
і на порозі сонний кіт.
Така проста сільська природа,
ця неповторність і краса,
нічного неба прохолода,
краплиста вранішня роса.
І лине пісня за тумани,
додому кличе в рідний край,
там де тополі і каштани
і весняний навкруг розмай.
Зоя Журавка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2019
автор: Зоя Журавка