Він грав на скрипці там де літні трави,
Де фантастичний ліс й небачені птахи,
Де кожен вечір багряніють сонячні заграви
І місяць срібне розливає світло на мохи
Майстерність гри лилася прямо з серця
І звуки скрипки, наче сльози наживо пролиті,
Вбирались лісом, поки біль і сум не стерся,
А потім розпускались тисячами квітів.
Він грав для сонця, гір, річок і звірів
І дух його повнився раз у раз добром
На цьому світі той скрипаль в одне лиш вірив -
В Святу любов. Й для тої гри вона лиш стала джерелом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832982
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2019
автор: DarkLordV