А жінці щастя до лиця –
Йому не потурати вроди.
Воно – доповнення творця,
Не дивлячись на примхи моди.
Бо жінка в щасті – то весна,
П'янкого сповнена нектару.
Не відвести очей однак,
Коли іде по тротуару.
Не йде, а плине, мо', летить,
Доріг підбори не торкають,
Волосся сонцем майорить,
На плечі хвилями спадає.
Вона небесна, неземна,
Її душа стрімка й глибока.
Щаслива жінка – то весна,
Хоча пора осіння року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832970
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2019
автор: Оксана Пісня