Чуєш, душе, щастя…

*      *      *


Чуєш,  душе,  щастя  раю
як  Божая  Рука
попереду  все  некорисне
                         забирає...
Давид  те  сітями  назвав
лиш  Бог  із  того  
                                     позвільняє!


Антоній  ачи  два  Антонії
те  знають
той  Бог!  –
для  праведного
Сонце
                     утискає...


А  Божа  Мати  –  хто?
і  Бога  упрохає  –  й  націляє
як  заволаєм
й  чи  самі  одні  –  волаєм?
Сонце  волає
і  дзеркала  –  дзеркала  вод
неіспроміняться  й  волають
то  й  твар
до  Сонця  реве
як  думкою  ще  Бога-Сонце
                                                                           захиляєм?!


І  Бах  жне  тоннами
і  тих  жну  –  тоннами
а  ті,  духовні  атоми,
з  форматами
й  поміж  форматами
з  лицем  до  Правди  Сонця
полягають
             й  через  лики
             чи  повставають?


й  чи  води
води  душ
назад
повідбивають?

16.04.2019  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832938
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 16.04.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович