Якось до мене серед ночі
Маленьке щастя завітало,
Дивилось щиро в мої очі,
Неначе все про мене знало.
В лелітках сукня до підлоги,
Намисто зорями блищало,
На плечах - шалик, босі ноги,
Прийшло до мене, обійняло.
У цій незвичній атмосфері
Я стіл скоресенько накрила,
Замкнула на колодку двері,
Вогонь в каміні розпалила...
Воно жувало пляцок з вишні,
Ковтало чай, щось лепетало,
І свої локони розкішні,
Рукою ніжно поправляло.
Так добре було нам сидіти,
Що не хотілось відпускати,
Вогонь продовжував горіти,
Я все ж відкрила двері хати...
Воно підвелось, поруч встало,
Долоню свою простягнуло,
А в ній лелітка заблищала,
-"Частинка щастя"- промайнуло...
За двері вийшло і зітхнуло,
Багрянцем сонце розтікалось,
Побігло, крила розгорнуло,
Прощально з неба посміхалось...
А я лишилась біля хати,
Щаслива розглядала небо,
Вдихала квітів аромати -
А більшого мені й не треба...
Навіщо щастя тут тримати?..
Нехай воно літає всюди,
Нехай заходить в кожну хату,
І хай щасливі будуть люди!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832896
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2019
автор: Sukhovilova