Продовження. Б-Борей. Трохи про себе.

Борей.Так  назвали  мене  у  зоні
На  Колимі  я  відбував  25  років,
у  робочому  комбінезоні.
Статей  було  три:
Ненавмисне  вбивство,
Розкрадання  майна
і  щось,  на  кшталт,
з  криміналом  
зв'язків  і  кумовства.

Розкажу  про  себе  у  двох  словах  :
Був  я  вчителем  історії,  
Непоганим  фахівцем  
і  працівником  археології.  
П'ять  років  працював  в  університеті,  
Паралельно  з  групою
їздили  в  похід.
Розкопки  там    робили  вправно
і  ось  натрапили  на  слід.

В  70-их  роках  
У  південних  пісках
Знайшовся  курган,  
а  в  нім  був  скарб,  
Причому  значний.
Щоб  знайти  його  я  достатньо  
Вивчав  потрібні  книжки
Через  знахідку  були  до  мене
Із  міністерства  тривожні  дзвінки.

5кг  золота  і  чудова  робота
Давнього  фахівця
Зуміли  заставити  в  теперішнім  часі
Бігати  за  тим  скарбом  чиновника
 і  податківця.

Скарбом  був  Давній  бог  
із  слоновою  головою,
А  руки  його  і  тіло  людські
Перехожого  жителя  
затьмарювали    собою  ...

Розкопки  завершились
і  мене  попросили
Тихенько  відійти  від  справ.
І  потім  чомусь,  несподівано  для  мене
Уряд  усі  мої  заслуги  собі  відібрав.

Все  з'ясувалось  пізніше  ...  
А  тепер  я  був  взятий  під  варту  тодішнім  КДБ
І  вищезгадані  статті
Були  незаконним  чином  кваліфіковано  мені.

Виходячи  із  судової  зали  
Я  побачив  його  -
Причину  усіх  своїх  бід  !..  

Із  скривленою  фізіономією  
він  тоді  у  мене  одібрав  увесь  світ  ...


Так,  це  був  той  самий  міліціонер
Корумпований,  продажний.

Деякий  час  потому
У  нас  був  знову  конфлікт
І  був  я  тоді  необережний!
Мене  осліпила  любов  ...
Між  нами  стала  дівчина  
Він  відступати  не  хотів,
А  я  полюбив  і  в  цьому  була  причина.

Отож,  ми  зустрілись  для  розмови,
Він  був  не  один
Запропонував  відразу  гроші,  
як  вельможний  господин.  
Я  відповів,  що  їх  не  візьму,
Які  б  вони  не  були  хороші.

Ось  і  настала  моя  черга  казати  ...
Я  стиснув  кулак  -  підніс  йому  під  ніс
Очі  загорілись,  кістки  затріщали
Діалог  трохи  у  бій  не  переріс.

 
Я  запропонував  йому  
двобій,  такий  собі,    джентльменский  ...
Чи  може  й  і  ні?!
-  бо  суперник  був,  все-таки,  слабший

Пропоную  йому,
щоб  з  ним  ще  був  міліцейський.

Кажу  :  бери  в  поміч  собі  співслужбовця  ...
А  він  збагровів  -  я  його  сильно  задів
Гроші  забрав  і  у  дверях  пропав,
Пообіцявши    розправу  ...

Отож,  як  я  раніше  казав  
Мент  з    помстою  не  довго  чекав
І  тепер  з'явився  знову

Увесь  цей  час  він  під  мене  копав,  
щоб  зарити  моє  життя  під  основу.

Ще  до  тюрьми  я    на  морфлоті  служив
І  охоче  спортом  займався
Зимою  з  хлопцями  так  і  грілись
по  40  раз  підтягався  
і  100  раз    від  землі    віджимались.

За  вміння  знайти  компроміс
 і  до  людини  не  байдужим  бути  
заслужив  авторитет  і  в  очах  оточуючих  зріс.

Була  скрута,  звичайно,  і  важко.
Почали  думати  головами
і,  як  співав  шановний  В.С.  Висоцький,
"Почали  допомагати  
голові  руками".

Тишком-нишком  пішло  золото  в  рух,  
якого  було  тут  достатньо.
Дисциплінарність,  праця  і  труд  
мали  зробити  у  нашім  життю  
добру  справу  ...

На  південь  потік  жовтий  метал  
через  місто  Бодайбо,  
а  звідти  повертались  харчі.

Ми  казали:  -  "Бо  дай  Бог!  
Вони  будуть  ніж  баланда  смачні!"

Чутка  про  мене  пішла  на  південь  -  
мене  там  стали  впізнавати

І  як  північний  вітер  стали  називати.
Борей.

А  в  миру  Бронислав  мене  звати  ...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832894
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 16.04.2019
автор: БоРудик