Тільки у Закрпатті -так сонечко сяє,
тільки у Закрпатті -музика так грає.
І гори най красивіші у світі,
найгостинніші люди і наймиліші діти.
Наш край гоцульський- це країна у країні,
про це відомо дорослому й дитині.
Тут є усе,що треба людині для життя,
а ще панує райська красота.
Тропічні фрукти уже вирощують гоцули,
настільки роботящі Закрпатські люди.
А те,що і повинно у краю моїм рости,
ще в інші області вивозимо,всі ми.
Одне біда-це торба завжди напоготові,
а все тому,що ми живемо на самому кордрні.
І бачили Європейське життя іще тоді,
коли,ще піонерами і комсомольцями були.
Той побут,яким живуть в Європі люди,
ми забажали-нехай у нас він буде.
Тому на добробут Закарпатців подивітся,
це все руками зароблено-бо Закрпатець не лінится.
Такий ось мальовничій край мій-Закрпаття,
і що я тут живу,для мене це велике щастя.
Я Закрпатець,я один з таких людей,
в яких одна ціль у житті-все для сімї,все для дітей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832860
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2019
автор: Бабич