ПАМ'ЯТЬ ОЖИВА

Маленька  затишна  кімната.
Це  -  знову  пам'ять    ожива.
Подушка  трішечки  прим’ята  ,
Притишені  Твої  слова.

Вечірня    тиха  прохолода.
Магічний  шепіт  вітерцю.
Знов  зустріч,  ніжність,  насолода…
Хіба  ж  забуть  мить  можна  цю?

Твій  погляд  і  знайомі  рухи,
В  очах  –  збентежена  печаль.
Твої  умілі  ніжні  руки.
Їх  не  забути  вже…  на  жаль.

Ні  ті  обійми,    поцілунки.
Де  в  такт  відстукують  серця.
То  були  долі  подарунки.
Здалось,  що  диво    без  кінця…

Чи  то  була  якась  омана?
Медовий  присмак  полину.
Байдужість  ця  така  неждана
Чи  це  щось  інше?  Не  збагну.

Як  не  крути.    але  ж  це  дата…
І  знову  пам'ять    ожива.
Маленька  затишна  кімната,
Притишені  Твої  слова…

14.04.2019  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832760
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2019
автор: Валентина Рубан