Іде весна… Але чому все чорне?
З усіх усюд клубчастий вир димить,
А вітер вдаль вогняні хвилі горне.
Від цього пекла у душі щемить.
Горить трава…торішні сухостої,
Старі кущі й дерева молоді,
Палають чагарі лози густої,
Очерета згорають у воді.
Вже чадіють в кубельцях зайченята,
Згорають заживо… печуться у вогні,
Не виведуться в гніздах пташенята,
Їх гнізда – попіл, як в страшному сні.
Вже язики гарячі, полум’яні,
Лизали луг, і сінокіс, й ліси
У згарищі, так зразу й не пізнаєш,
Навколо нас весняної краси.
Та що ж ви робите? Ви люди? Схаменіться!
Навіщо нищите і губите в вогні?
За цю наругу кайтесь і моліться,
Аби не мучитись у пеклі і багні.
Подумайте: не жарти ця стихія,
Прохання – не реклама напоказ,
Поки не пізно, люди, схаменіться,
Поки вогонь не з’їв оселі, рідних, вас…
12.04.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч